Музей-заповідник А.С.Макаренка
Музей-заповідник А.С.Макаренка
Полтавщина… Край, прославлений піснями і легендами, історією і красою, хорошими людьми і чудовими куточками природи. Їх можна зустріти всюди, куди б не пішов, якою стежиною не рушив.
Одна з таких доріжок веде до мальовничої окраїни села Ковалівки. Саме тут з 1921 по 1926 роки знаходилась трудова колонія імені Максима Горького, якою керував А.С.Макаренко, а 25 лютого 1988 року до 100-річчя з дня народження видатного педагога було відкрито Державний музей-заповідник.
Від тих часів до сьогодні залишилися Червоний та Білий будинки і Флігель. Нагадують про життя і побут колоністів вхідна арка, альтанка, фонтан, колодязь, погріб, сходи до річки, пристань (пірс). У центрі музейної території, в невеликому сквері, встановлено пам’ятник – погруддя А.С.Макаренка.
Огляд експозиції музею починається з Червоного будинку. За часів колонії тут, на першому поверсі, знаходились їдальня та кухонні приміщення, а на другому – спальні для майже ста хлопчиків. Зараз у восьми залах Червоного будинку розгорнута основна експозиція музею – фотографії, документи, книги, твори живопису тощо – загалом більше 1600 експонатів.
Матеріали першого залу музею розповідають про дитячі та юнацькі роки А.С.Макаренка, знайомлять із його родиною, висвітлюють часи навчання в Білопіллі, Крюкові, в Полтавському учительському інституті, початок педагогічної праці.
Увазі відвідувачів представлені елементи інтер’єру будинку, де проживала сім’я Макаренків, книги, які читав Антон Семенович, його фотографії з родиною, з учнями та колегами.
Експозиції наступних залів присвячені діяльності дитячих виховних закладів, якими керував А.С.Макаренко – Трудової колонії імені Максима Горького та Комуни імені Ф.Е.Дзержинського.
Умови життя колоністів у 1921-1922 роках можна уявити, побачивши закопчені стіни, піч-„буржуйку”, старий мідний чайник, нефарбовані дерев’яні табуретки. У залі також розміщені куточки навчального класу, кузні, конюшні, демонструються плуг, молотарка, які використовувались у 20-тих роках минулого століття.
У травні 1926 року колонія імені Максима Горького переїздить у Куряж під Харків.
8 липня 1928 року колонію відвідав Олексій Максимович Горький.
Окремий куточок експозиції розповідає про клубну роботу колонії. Стенди присвячені діяльності духового оркестру, одного з кращих у Харкові, ізогуртка, де вихованці навчались малювати, випилювати, майструвати і моделювати. Особливе місце в експозиції належить театру.
Новий етап у житті А.С.Макаренка висвітлює експозиція п’ятого залу музею. У грудні 1927 року в Харкові, тоді столиці України, була відкрита комуна імені Ф.Е.Дзержинського – виховний заклад для дітей чекістів, які загинули при виконанні службових обов’язків.
У залі експонується макет будівництва заводу «ФЕД» та фотоапарат „ФЕД”, випущений у тридцяті роки, зразки продукції, що виготовлялась на підприємствах, прапор комуни, форма комунарів, особисті речі А.С.Макаренка: письмовий набір, записник, польова сумка.
Наступні зали висвітлюють київський (1935-1937рр.) та московський (1937-1939рр.) періоди життя і літературної діяльності видатного педагога і письменника, експонуються його книги, видані мовами народів світу, кінокадри та ілюстрації до всесвітньовідомої «Педагогічної поеми», розповідається про вчених-макаренкознавців, які займаються вивченням педагогічної спадщини Антона Семеновича, її втілення в життя в умовах сьогодення. Окреме місце відводиться вихованцям А.С.Макаренка.
У останньому залі Червоного будинку в жовтні 2004 року відкрито Музей історії освіти Полтавщини, аналогів якого немає в нашій області.
Екскурсія продовжується в Білому будинку, який розташований на крутому березі річки Коломак. У Білому будинку – меморіальна частина музею.
У кабінеті, де А.С.Макаренко зробив перші записи для знаменитої „Педагогічної поеми”, де він працював щодня від ранку до глибокої ночі, встановлено його робочий стіл, на столі – друкарська машинка, печатка колонії імені М.Горького, письмове приладдя, поряд – креслярський столик із зробленими рукою А.С.Макаренка кресленнями території колонії, Білого будинку і Флігеля. Тут же, в окремій вітрині, - особисті речі Антона Семеновича: його сорочка, пенсне, портфель, записна книжка-щоденник.
Запрошуємо Вас, дорогі друзі, відвідати це чудове місце, побувати в музеї-заповіднику, пройти стежками, які ще відлунюють кроки видатної людини, педагога зі світовим ім’ям Антона Семеновича Макаренка.
Одна з таких доріжок веде до мальовничої окраїни села Ковалівки. Саме тут з 1921 по 1926 роки знаходилась трудова колонія імені Максима Горького, якою керував А.С.Макаренко, а 25 лютого 1988 року до 100-річчя з дня народження видатного педагога було відкрито Державний музей-заповідник.
Від тих часів до сьогодні залишилися Червоний та Білий будинки і Флігель. Нагадують про життя і побут колоністів вхідна арка, альтанка, фонтан, колодязь, погріб, сходи до річки, пристань (пірс). У центрі музейної території, в невеликому сквері, встановлено пам’ятник – погруддя А.С.Макаренка.
Огляд експозиції музею починається з Червоного будинку. За часів колонії тут, на першому поверсі, знаходились їдальня та кухонні приміщення, а на другому – спальні для майже ста хлопчиків. Зараз у восьми залах Червоного будинку розгорнута основна експозиція музею – фотографії, документи, книги, твори живопису тощо – загалом більше 1600 експонатів.
Матеріали першого залу музею розповідають про дитячі та юнацькі роки А.С.Макаренка, знайомлять із його родиною, висвітлюють часи навчання в Білопіллі, Крюкові, в Полтавському учительському інституті, початок педагогічної праці.
Увазі відвідувачів представлені елементи інтер’єру будинку, де проживала сім’я Макаренків, книги, які читав Антон Семенович, його фотографії з родиною, з учнями та колегами.
Експозиції наступних залів присвячені діяльності дитячих виховних закладів, якими керував А.С.Макаренко – Трудової колонії імені Максима Горького та Комуни імені Ф.Е.Дзержинського.
Умови життя колоністів у 1921-1922 роках можна уявити, побачивши закопчені стіни, піч-„буржуйку”, старий мідний чайник, нефарбовані дерев’яні табуретки. У залі також розміщені куточки навчального класу, кузні, конюшні, демонструються плуг, молотарка, які використовувались у 20-тих роках минулого століття.
У травні 1926 року колонія імені Максима Горького переїздить у Куряж під Харків.
8 липня 1928 року колонію відвідав Олексій Максимович Горький.
Окремий куточок експозиції розповідає про клубну роботу колонії. Стенди присвячені діяльності духового оркестру, одного з кращих у Харкові, ізогуртка, де вихованці навчались малювати, випилювати, майструвати і моделювати. Особливе місце в експозиції належить театру.
Новий етап у житті А.С.Макаренка висвітлює експозиція п’ятого залу музею. У грудні 1927 року в Харкові, тоді столиці України, була відкрита комуна імені Ф.Е.Дзержинського – виховний заклад для дітей чекістів, які загинули при виконанні службових обов’язків.
У залі експонується макет будівництва заводу «ФЕД» та фотоапарат „ФЕД”, випущений у тридцяті роки, зразки продукції, що виготовлялась на підприємствах, прапор комуни, форма комунарів, особисті речі А.С.Макаренка: письмовий набір, записник, польова сумка.
Наступні зали висвітлюють київський (1935-1937рр.) та московський (1937-1939рр.) періоди життя і літературної діяльності видатного педагога і письменника, експонуються його книги, видані мовами народів світу, кінокадри та ілюстрації до всесвітньовідомої «Педагогічної поеми», розповідається про вчених-макаренкознавців, які займаються вивченням педагогічної спадщини Антона Семеновича, її втілення в життя в умовах сьогодення. Окреме місце відводиться вихованцям А.С.Макаренка.
У останньому залі Червоного будинку в жовтні 2004 року відкрито Музей історії освіти Полтавщини, аналогів якого немає в нашій області.
Екскурсія продовжується в Білому будинку, який розташований на крутому березі річки Коломак. У Білому будинку – меморіальна частина музею.
У кабінеті, де А.С.Макаренко зробив перші записи для знаменитої „Педагогічної поеми”, де він працював щодня від ранку до глибокої ночі, встановлено його робочий стіл, на столі – друкарська машинка, печатка колонії імені М.Горького, письмове приладдя, поряд – креслярський столик із зробленими рукою А.С.Макаренка кресленнями території колонії, Білого будинку і Флігеля. Тут же, в окремій вітрині, - особисті речі Антона Семеновича: його сорочка, пенсне, портфель, записна книжка-щоденник.
Запрошуємо Вас, дорогі друзі, відвідати це чудове місце, побувати в музеї-заповіднику, пройти стежками, які ще відлунюють кроки видатної людини, педагога зі світовим ім’ям Антона Семеновича Макаренка.